1. Співпрацювати з педагогічними працівниками ЗДО щодо організації

освітнього процесу дітей дошкільного віку в дистанційному форматі в

умовах війни.

2. Підтримувати зв’язок з вихователями щодо місця перебування та стану

здоров’я дитини.

3. Відстежувати негативні наслідки пережитих психотравмуючих подій.

Вони можуть проявлятися не одразу, тому дорослі, вихователі та батьки,

мають постійно стежити за психоемоційним станом дітей, їхнім

самопочуттям, виявляти хвилювання, тривоги. Необхідно звертати увагу на

збудливість, тривожність, агресивність, заглиблення в себе. Також слід уважно стежити за здоров’ям дітей, зокрема сном, апетитом, настроєм, частотністю вередування, наріканнями на головний біль тощо. Такі показники загального стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними показниками втоми, перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків психотравми.

4. Пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення вільного

часу з дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього. Для дітей

надзвичайно важливо відчувати повну емоційну присутність батьків. З цією

метою можна послуговуватися матеріалами, які розміщені на платформі

розвитку дошкільнят НУМО, а також на сайті МОН «Сучасне дошкілля під

крилами захисту». Допомагати дитині, якщо в неї щось не виходить,

підтримувати її, бути терплячими. Пам’ятати, що педагоги завжди готові до

співпраці з питань виховання, розвитку дитини і надання необхідної

професійної допомоги, не зволікати й звертатися до них за порадами та

рекомендаціями.

5. Дотримуватися режиму дня, звичних ритуалів, що допоможе

дитині встановити зв’язок не лише з минулим, а взагалі з життям та

безпекою.

6. Сприяти формуванню у дітей навичок безпечної поведінки,

використовуючи рекомендовані онлайн матеріали та відео, підготовлені

МОН, ДУ «Український інститут розвитку освіти», ЮНІСЕФ.

Ось кілька правил здорового харчування:

- намагайтесь знайти причину такого апетиту, повязати її з особливостями взаємодії батьків та дітей;

- не забувайте та враховуйте смакові переваги дитини;

- будьте послідовні, батьки повинні висувати однакові вимоги до процесу харчування дитини;

- не використовуйте їжу як винагороду (або покарання). Батьки купують дитині солодощі (чи інші привабливі продукти), щоб примусити дитину поводитися так, як цього хочуть вони, а дитина розуміє, що криками та істериками вона майже завжди може розраховувати на отримання бажаного;

- будьте в міру вимогливими, лагідними, спокійними, пояснюйте дитині значення здорового харчування, будьте для неї прикладом, уникайте емоційної дистанції з дитиною, не допускайте неприйняття та байдужості.

Діти — це наша радість, щастя і надія, це наше майбутнє. Кожен із нас мріє виростити свою дитину здоровою та інтелектуально розвиненою, виховати доброзичливого та цікавого співрозмовника з багатим словниковим запасом і чітким правильним мовленням.

   Формування мовлення починається лише тоді, коли головний мозок, слух, артикуляційний апарат дитини досягнуть певного рівня розвитку. Це значною мірою залежить від довколишнього середовища.

   У дітей можуть проявлятися такі затримки у мовленнєвому розвитку:

1. Емоційний контакт заміняє саме спілкування.

2. Дитина називає слово лише з зразком дорослого, проте в реальній взаємодії з людьми своє мовлення заміняє жестами, вимогливими вигуками.

3. У дитини не виникає інтересу до спілкування.

4. Використання дорослим “дитячих слів” ( “ам-ам”, “ту-ту”, “бі-бі”).

  Якщо дитині вже три роки, а в неї збіднілий словник, грубо порушена звуковимова, вона не зможе побудувати граматично правильні речення або не вміє розмовляти взагалі, це свідчить про наявність у неї загального недорозвитку мовлення.

 Вади звуковимови допоможе подолати логопед. Але самостійно з цим впоратись йому буде важко. Найкращого результату в корекційній роботі можна домогтися лише в тісній співпраці спеціаліста з батьками. Адже батьки є найкращим взірцем і авторитетом для дитини. Зацікавленість сім'ї в подоланні вад мовлення дитини дасть обов'язково найкращий кінцевий результат.

  Виконання письмових рекомендацій логопеда сприяє найкращому закріпленню вивченого на логопедичних заняттях матеріалу і дає можливість вільно використовувати отримані знання.

- Розмовляйте з малюком якомога частіше. Ваше мовлення повинно бути граматично правильним; вимовляйте все так, як потрібно.

- Уважно вислуховуйте свого малюка коли він хоче щось розказати. Давайте відповіді на всі його запитання, адже це - запорука успішного подальшого розвитку мовлення, мислення, пізнання світу.

- Якщо дитина помиляється, коли говорить, - не критикуйте її. Помилки — це необхідний етап розвитку мовлення. Критичні зауваження можуть вплинути так, що дитина, боячись помилитися повільніше розвиватиметься.

- Розвивайте вміння малюка слухати та бути уважним. Грайте з ним в ігри, що сприяють розвитку вміння слухати та чути.

- Часто діти вміють отримувати все бажане без допомоги слів. Їм достатньо вказати пальчиком і вимовити магічне “ДАЙ!” Тому привчайте дитину до того, щоб вона якомога повніше висловлювала свої бажання, говорила нові слова, речення, фрази.

- Учіть дитину невеликих віршиків, казочок. Запам'ятовуючи та повторюючи їх, вона вивчає слова, тренує пам'ять, увагу.

- Постійно вводьте нові слова, що зображують предмети навколишнього світу.

  Якщо ви приділите розвитку мовлення дитини  достатньо часу, сил та уваги, то з часом ваш малюк обовязково порадує вас чудовою вимовою, умінням гарно розмовляти, правильно будувати речення, в нього сформується природне чуття мовлення, любов до слова — писаного чи сказаного.

Приємного вам спілкування!

Першою ознакою недорозвинення мовлення у дитини є уповільнений темп розвитку мовлення. Чим раніше батьки, лікар—педіатр, вихователь помітять у дитини симптоми недоліків мовлення, тим ефективнішою буде допомога.

СЛІД ПАМ'ЯТАТИ!

Дитина, що має проблеми, як ніхто потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги. У зв'язку з цим рекомендуємо:

- не вважайте свою дитину хворою, неповноцінною, гіршою за інших дітей-однолітків;

- не карайте її, не насміхайтеся з неї і не дозволяйте принижувати її;

- не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють;

- вселяйте в неї віру, надію, що все буде гаразд;

- намагайтеся якомога раніше помітити і зрозуміти проблеми своєї дитини;

- своєчасно звертатися за допомогою до спеціалістів (логопеда, психолога, вихователя, дефектолога);

- якомога частіше кажіть своїй дитині, що ви любите її і зробите все можливе, щоб ліквідувати цей недолік;

- висловлюйтесь чітко та грамотно;

- не падайте духом, якщо швидких змін ви не помітите;

- вірте в свої сили та сили своєї дитини.

- демонструйте спокійну поведінку;

- завжди розмовляйте з дитиною чіткою правильною мовою;

- не обговорюйте виховний процес в присутності дитини;

- будуйте стосунки з  дитиною на взаєморозумінні та взаємодопомозі;

- не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;

- організуйте чіткий режим дня та занять;

- підтримуйте тісний зв'язок з педагогом, логопедом, психологом;

- виконуйте всі поради, які надає вам спеціаліст;

- проводьте всією родиною якомога більше часу;

- перетворюйте заняття в гру;

- заохочуйте малюка до спілкування з однолітками;

- знайдіть шляхи для допомоги своїй дитині.

Наш веселий язичок

 Сяду перед дзеркалом,

В нього подивлюсь.

Підморгну хитренько,

Потім -  усміхнусь.

Та й почнемо старанно

З  дзеркалом урок:

Зробимо “котушечку”

“Карусель”, “грибок”...

Будемо із дзеркалом

Ми завжди дружить,

Хоч не вміє дзеркалом

Зовсім говорить.

            Ю. Рібцун